У Міжнародний день зниклих безвісти, щоб нагадати: доля багатьох українських Захисників і Захисниць досі невідома.
І жодна важка ніч не має забрати у нас можливість висловити повагу та солідарність з родинами, які чекають на кожну звістку.
Десятки Прапорів Надії. Історія, імена, людські долі. Сьогодні їх власноруч встановлювали родини: матері, дружини, діти, батьки. Кожний — це очікування, біль, сльози, безсонні ночі та відчуття, що життя більше немає. Але невпинна віра, що довгоочікувана зустріч відбудеться.
Ми чекаємо на кожного. На кожну.
Вдома. За родинним столом. У колі друзів.
Прапор Надії — це символ нашої пам’яті й нашої сили. І головне — символ віри, що кожен із наших Героїв обов’язково повернеться додому. І саме віру в нас ніхто і ніколи не забере.
Символіка прапора має глибоке значення. Чорна смуга втілює страждання, смерть і біль, тоді як біла частина символізує надію на звільнення, свободу та довгоочікуване повернення
