Людина-мотиватор та справжній приклад незламності! – так охарактеризували свого побратима Василя Барилюка бійці 47-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
А ось, що Василь сам говорить про себе:
коли почалася повномасштабна війна, я одразу став на захист лав Батьківщини. Під час запеклих боїв на Запорізькому напрямку підірвався на протипіхотній міні. Це було близько другої ночі;
здатися – найлегше, що можна зробити. Боротися – набагато складніше, але це єдиний правильний вибір. Тому я переборов свій моральний стан і після реабілітації почав активно займатися спортом.
Василь вважає, що спорт заряджає жити далі й перемагати – в першу чергу, самого себе, та закликає побратимів не падати духом.
*
Згідно з повідомленнями ЗМІ, Василь був одним із тих, хто брав участь у літньому контрнаступі на Мелітопольському напрямку. Наступати було важко, адже російські окупанти замінували «майже кожен клаптик землі».
В одну з ночей військовий та його побратими знищували ворожу техніку та росіян, але снайпер поцілив у його руку. Втім, Василь не пішов з поля бою та продовжував прикривати товаришів, але потім підірвався на протипіхотній міні, втратив ногу.
Потім протягом 4 місяців тривало протезування, стільки ж часу знадобилося на реабілітацію. Тоді військовий думав, що нікому не потрібний, він пережив тяжкий період. Втім, не здався, почав тренуватися та займатися спортом: «Попри те, що я втратив ногу, життя не закінчилося. Треба рухатися далі, а спорт – це інструмент, яким я користуюся, щоб відновитися та продовжити боротьбу з ворогом».
*
Фото: 47 окрема механізована бригада
