Про смерть Алли повідомив журналіст і військовий Дмитро Крапивенко: “Стався фатальний обстріл, який забрав життя Рути”.
“Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університитеті Карпенка-Карого і омріяну кар’єру театрознавиці.
…Алла була з того покоління, що дорослишало на війні і жадібно будувало плани на майбутнє. Вона колекціонувала народні прискраси, живо цікавилася культурним життям, постила фото котиків, які з нею були повсюди.
Ніхто не замінить Аллу. Ні в мирному житті, ні в воєнному. Це невідновлювана втрата у повному сенсі.
…Вона не терпіла зухвальства і зайвого пафосу, Вона навіть знесла свій ФБ, щоб не загрузати в срачах. Але декі її дописи збереглися, як от цей від червня 2023-го, актуальний, ніби написаний вчора: «Слова «перемога, перемагаємо» я можу сприймати лише в саркастичному ключі, коли, наприклад, читаю новини про чоловіків, у яких «немає країни, є тільки сім’я», чи які радше втопляться в Тисі, ніж підуть у військо; чи коли занурююсь у неконтрольований потік коментарів про «нехай воюють професійні військові, я взагалі зброї в руках не тримав чи не тримала, я корисніший чи корисніша тут» – економіка, культура та всі ці речі, знаєте. До слова, я за фахом театрознавиця, але понад рік працюю в мінометному розрахунку, маю справу з відповідним програмним забезпеченням, із бусоллю, із нескінченним потоком цифр під супровід вибухів, безсонних ночей і загострення то тих, то інших хронічних болячок. Хоча ставити свій досвід за приклад небезпечно, бо ж «я сама обрала війну, хоча могла спокійно сидіти вдома». Чому молоді дієздатні жінки, у яких немає дітей, повиїздили за кордон як біженки, я теж не розумію і не толерую».
Спочивай з миром, Руто! Вибач, що не вберегли…”
Як пише «Читомо», з серпня 2014-го по квітень 2018 року Алла працювала в 5-му окремому батальйоні Української добровольчої армії як журналістка й фотографка. Тоді отримала позивний «Рута».
Випускниця університету Карпенка-Карого за спеціальністю «театрознавство». Після демобілізації працювала журналісткою та редакторкою стрічки новин у журналі «Український тиждень» (2018-2020), піарницею у видавничому домі «Комора» (2019-2020).
У 2021 році півроку працювала випусковою редакторою видання про літературу «Читомо». Після початку повномасштабної війни долучилась до ЗСУ і стала мінометницею.
За матеріалами Читомо та Фейсбуку Дмитра Крапивенка, фото Інститут масової інформації
