Два роки минуло, як не стало Анатолія Ширяєва (2.09.1938-10.02.2022). Він був за освітою археологом та за кредо істориком, якого варто було б назвати філософом історії – настільки глибинними та логічними були його знання.
Ділився ними щедро та емоційно, особливо зустрівши невігластво, підкріплене знаннями, отриманними хіба що за підручниками історії п’ятого класу радянських часів, до якого апелював, обстоюючи якусь свою роботу, хитруван Владлєн Дубінін. Та і він дослухався Анатолія Георгійовича, знаходячи у розмовах теми для найсильніших своїх робіт. Це називалося у компанії митців «влияние Ширяева». Не оминув його й Степан Марчук, який був постійним співбесідником Анатолія Ширяєва та підтримував свого друга до останніх днів його життя.
Ось вам ілюстрація. Та їх багато можна знайти на виставці «Автограф емальєра» – створених завдяки «влиянию Ширяева», іноді ним побачених у художньому процесі, іноді – ним і підказаних.
Анатолій Георгійович знайшов чи не останнє оприлюднене скіфське золото на території нашого міста, під час археологічних робіт у кургані на Кічкасі, та передав його Запорізького краєзнавчого музею. Побачив його кілька десятків років по тому на тижневій виставці у нашому музеї та на сторінках «Музейного вісника», який передав автору знахідки тодійшній директор Михайло Мордовськой. Причетний і до створення Музею козацтва на Хортиці, і до власне, краєзнавчого музею, який перебував сперше у садибі Бадовського на центральній вулиці нашого міста… Сперечався із тодішніми та нинішніми співробітниками ЗОКМ, які вкоротили віку закладу, що веде історію від кімнати із краєзнавчими знахідками, зібраними Яковом Новицьким, – у Народному домі. У києвському архіві є відповідні документи…
Ніде ніколи керівником не був. Аналізувати та ставити діагноз кожній публічній особі, яка з’являлась на політичній мапі країни, вмів безпомилково, прогнозуючи та просвітлюючи категоричними висновками непевних та наївних поруч.
Вплив Ширяєва відчуваю й досі. У спогадах та волонтерській краєзнавчій роботі – із вдячністю.
Інеса АТАМАНЧУК
Фото: роботи Степана Марчука з виставки «Автограф емальєра»
