Олексію зараз 26 років, він – професійний військовий, командир відділення 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» Національної гвардії України.
По закінченню строкової служби, відзначили у групі інформації Південного територіального угруповання НГУ, підписав контракт та перевівся у військову частину ближче до дому. Служив на Запорізькій атомній електростанції у взводі швидкого реагування гранатометником, де одним із перших зустрів ворога. «Фактично оборона ЗАЕС розпочалася з мого пострілу з гранатомету РПГ, після якого танк окупантів спалахнув. Потім ми зайняли позиції на самій станції. Наші снайпера працювали по ворогу з енергоблоків, висоток та будівель. Я також зайняв позицію на висотці біля першого енергоблоку і звідти вів вогонь», – розповів Олексій.
Нацгвардієць також уточнив, що вони з побратимами прекрасно усвідомлювали: ворогів набагато більше, а у них шансів мало, але все одно – жоден із гвардійців не відступив: «Ми знали, що в перший день вони зайшли до нас і пішли в сторону Василівки. Відступати нам було нікуди, бо позаду – водосховище, а зліва та зправа – війська рф. Було зрозуміло, що їх більше, і шансів у нас мало, та ми прийняли бій. Я вважаю, що наше завдання тоді було виконане на всі 100 відсотків».
Хоча наші хлопці трималися, від пострілу з ворожого танка Олексій вберегтися не зміг: «Танк вистрілив, і влучив неподалік від того місця де я був. Мене контузило, я прям відчув, як полопалися барабанні перетинки». А ще гвардієць наголосив, що було зрозуміло: діє ворог безрозсудно. Пострілами з танку росіяни пошкодили перший блок – залишили його без охолодження: «Там просто обірвало трубу водопостачання. Була загроза ядерного вибуху. Якби це сталося, тоді б переможців точно не було».
Оборона Запорізької атомної електростанції, додали у прес-службі Південного територіального угруповання НГУ, була тільки початком великих боїв за Українську землю. Після цих подій Олексій продовжив боронити Запорізький напрямок.
*
Фото: ngu.gov.ua
