Чого ми не знаємо про “Щедрик”, якого співає весь світ
Написаний українським композитором Миколою Леонтовичем “Щедрик” – одна з найпопулярніших різдвяних пісень.
Цю мелодію співають по всьому світу, відомі тисячі її варіантів.
Вона звучала у фільмах “Гаррі Поттер”, “Південний парк”, “Сімпсони”, “Один вдома”, “Сімейка Адамсів” та багатьох інших.
Але довкола пісні, що знайома майже кожному, є ще чимало загадкового та цікавого.
Наскільки давня народна пісня, яку обробив Леонтович?
Фольклорна основа, яка не дійшла до нас, з найдавніших зразків народної творчості.
Деякі експерти вважають, що основний мотив щедрівки з чотирьох нот є обрядовим співом, яким вітали весну пращури за часів… печерних стоянок. Тобто 7–10 тисяч років тому.
Чому на створення “Щедрика” пішло 20 років?
Автором музичного шедевра став Микола Леонтович, що свідомо обрав для себе шлях вчителя музики у сільських школах.
Не сказати, що ця професія мала тоді попит. Але він сприймав роботу як місію, а не як спосіб заробітку.
У сучасному світі Леонтовича назвали б фанатом української музики, особливо козацьких пісень.
Тож композитор і вчитель намагався зацікавити учнів та їхніх батьків українською музикою, культурою, мовою (якої навчав російськомовних маленьких українців).
У Тульчині він навіть заснував першу в місті музичну школу.
Музикант дуже вимогливо ставився до всього, що робив, а до українського фольклору – з великою повагою.
Тож його довго не задовольняли власні версії “Щедрика”, яких він створив аж п’ять!
Першу редакцію було написано до 1902 року, другу – 1908, третю – 1914, четверту – 1916 і, нарешті, п’яту – 1919 року.
Найцікавіше, що зупинився він на четвертій редакції, яка й відома нині.
Загалом Микола Леонтович працював над цим понад 20 років.
А це майже половина його життя, адже загинув композитор, на жаль, у 43 роки.
Скільки пташок у “Щедрику”?
“Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка…”
Із таких рядків починається український текст пісні.
То про яких пернатих йдеться?
Про ластівку, звісно, скажете ви.
Щедрівка – це різновид народних обрядових пісень.
А щедрик – скорочена назва щедрівки або розспівування цього слова.
Утім, щедрик – це ще й невеличка пташка, яка прилітає до України тоді ж, коли й ластівка, у березні.
Крихітне жовтогруде створіння має унікальне щебетання: звуки змінюються так скоро, ніби пташка про щось торохкоче, наче щедрує.
Такої швидкої пісні, подібної до крику цикад, немає в жодного іншого птаха в Україні.
А ще він зазвичай селиться на хвойних деревах, переважно на ялинці.
З прадавніх часів ялинку вважали новорічним деревом, адже її зелені гілки символізували відродження та надію.
Вчені дискутують: у прадавній пісні йшлося не лише про ластівку, а й про щедрика, чи птаха пізніше так назвали.
Тож остаточної відповіді ще немає.
Чому ластівка прилетіла на Новий рік?
У книжках та мультиках, де згадується щедрування, ластівка летить через хуртовину, над засніженими полями, до новорічної ялинки.
Але звідки ж їй взятися у морози? Чому оспівані не синички, що завжди поруч з людьми?
Все просто: текст, який прославив Леонтович, дійшов до нас з дуже давніх часів, дохристиянських.
Новий рік тоді відзначали навесні, якраз коли поверталися з вирію пташки, провісники весни й відродження.
А чого пташка з щедрівки хоче?
Можна подумати, що пташка хвалить господарів та очікує від них частування, так само щедрує, як діти або жінки напередодні Нового року.
Але на текст можна поглянути глибше, якщо згадати, що ластівка для давніх українців була символом матері роду, пращурки, найстаршої жінки роду.
Люди вірили, що її душа повертається з того світу у пташці на свята, аби благословити та проректи майбутнє.
Тож це не змерзла пташка задобрює компліментами господаря. Це прапрапрабабуся запевняє нащадка, що він житиме у добробуті, у родині, так, як вона б для нього і хотіла б.
І недарма текст завершується словами “В тебе жінка чорноброва”. Тобто пращурка роду любується тією жінкою, яка нині дбає про родину.
А те, що вся худоба народила – не лише знак прибутку, а й натяк на материнство господині, на те, що рід не перерветься й надалі.
Недарма покровительок ластівок у дохристиянську давнину звали Рожаниці.
На їхню честь діти щороку робили з глини ластівок та дарували мамам.
Чому прем’єра “Щедрика” у всесвітньо відомому Карнеґі-холі пройшла без автора?
5 жовтня 1922 року, коли відбувся концерт у найпрестижнішому залі Нью–Йорка, Миколи Леонтовича вже не було серед живих.
Його підступно вбив 23 січня 1921 року чекіст Афанасій Грищенко, що попросився до хати нібито заночувати та застрелив господаря, коли той спав.
Невідомо точно, через що радянська влада вирішила вбити українського композитора, можливо, через близькість до політичних діячів УНР.
Але, звісно, те, що він привернув увагу всього світу до української культури, теж лякало чекістів.
Як по музиці “Щедрика” одразу можна здогадатися, що пісня – українська?
Для цього треба бути музикантом або музичним критиком, але експерти кажуть, що своєрідність української народної музики робить її не схожою на фольклор європейських та всіх сусідніх країн.
Фішкою нашої музики є використання мінорних ладів (якщо дуже просто, її настрій світлого легкого суму з присмаком надії) і стилю речитативу. Все це легко знайти у всесвітньо відомій щедрівці.
До слова, діячі культури неодноразово пропонували визнати “Щедрик” духовним надбанням людства та додати у реєстр ЮНЕСКО як вагоме національне культурне явище.
Чому англомовний текст щедрівки не нагадує український?
Щедрівка так сподобалася у різних країнах, що її почали перекладати рідними мовами.
Але тексти про ластівку та овечок не приживалися. Тим паче Новий рік за кордоном не таке популярне свято, як Різдво.
Американець українського походження Пітер Вільговський, який працював на Радіо NBC, вирішив присвятити саме йому новий англомовний текст на мелодію “Щедрика”.
Його він склав у 1936 роки під назвою “Carol of the Bells”:
Дзвоників дзвін
Всім розповів:
Радісний час.
Різдво у нас.
Щебет пташки замінено на більш зрозумілі американцям різдвяні дзвіночки.
