Оцінюючи ситуацію на одній із найгарячіших ділянок фронту – Такмацькому напрямку, військовий оглядач, координатор групи «Інформаційний спротив», полковник Збройних Сил України Костянтин Машовець, зокрема, зазначив, що
командування противника продовжує докладати зусиль, щоб максимально звузити по фронту вклинення ЗСУ у першу позицію свого головного рубежу оборони. Для цього воно використовує цілком очевидну методу – «тиск на флангах» українського вклинення, переважно частинами та підрозділами двох своїх десантно-штурмових дивізій – 7-ї та 76-ї. В той час, як підрозділи 42-ї мотострілецької дивізії та 136-ї окремої мотострілецької бригади ведуть фронтальні сковуючи дії.
Як уточнив далі експерт, на практиці це виглядає наступним чином:
передові підрозділи 234-го та 237-го десантно-штурмових полків 76-ї десантно-штурмової дивізії намагаються атакувати передові підрозділи ЗСУ по напрямку Копані – район північніше Роботине (мали певний успіх – просунулись на 800 метрів);
передові підрозділи 56-го десантно-штурмового полку 7-ї десантно-штурмової дивізії (очевидно, при підтримці 108-го полку ціє ж дивізії) спромоглися, ймовірно, ліквідувати загрозу позиціям російських військ на північно-західній околиці села Вербове, просунувшись на 400 метрів північніше цього населенного пункту. Ймовірно, українські війська не втримали контроль над над висотою відм.140 північніше села й були вимушені відійти у західному напрямку;
в рамках забезпечення цих активних дій противника на флангах, 71-й мотострілецький полк організував серію атак північно-західніше села Новопрокопівка, а 108-й десантно-штурмовий полк, забезпечуючи дії свого сусіда (56-го дшп) південніше, атакував передові позиції ЗСУ південно-східніше села Новопокровка.
В ідеалі, командування противника прагнуло би прорватися в район Успенської Балки із заходу та сходу й на тому повністю покінчити із українським вклиненням в його систему оборони на Токмацькому напрямку.
Але, додав полковник, я не думаю, що у командуванні угруповання військ противника «Запоріжжя» засіли безнадійні мрійники, й вони всерьйоз розглядають таку можливість. Особливо тоді, коли у цього УВ для такого роду результату об’єктивно не вистачає сил й засобів. Більше того, як на мене, то й у українського командування на цьому напрямку на даний час є цілий набір (прайс) рішень, які могли би дуже швидко нівелювати ці агресивні наміри противника. Причому, достатньо боляче для нього. Ключове питання полягає в тому, наскільки російське командування адекватне та тверезе в оцінці поточної ситуації на даному напрямку?