Цей знімок – з фоторепортажу, розміщеного в соцмережах запорізьким фотожурналістом Катериною Клочко буквально напередодні Дня Збройних Сил України, який нині збігся (що дуже символічно!) з днем святого Миколая, найчастіше званого у народі Чудотворцем.
Зроблено фото на Запоріжжі у листопаді: колись – ще влітку, тут були позиції рашистів. З них наші герої, для яких немає свят та вихідних, у ході жорстоких боїв вибили ворога.
Поясню, чому я вибрав саме цей знімок. У ньому – весь нікчемний «російський світ» зосереджений. На крихітній частинці української землі, яку намагалися зганьбити чужинці – рашисти, російські фашисти.
Перед нашим поглядом – розпочатий (надкусаний?) сухий пайок – у зеленій упаковці; пара патронів від автомата; якісь ганчірки; щось таке, що схоже на постріл від гранатомета (якщо це не химерна гілка дерева). І – найголовніше: невелика, паперова, напевно, іконка святого Миколая, чудотворця Мирлікійського (дива багато хто він творив, нагадаю, будучи архієпископом Мир Лікійських). Великий святий, дуже шанований у народі. Як він на фронт потрапив? Ймовірно, хтось із попів кирилівських вручав такі прості іконки воякам, відправляючи їх в Україну – вбивати нас, простих українців.
Дива не трапилося – вояки-рашисти були вибиті з позицій і драпали від ЗСУ, обганяючи один одного, кинувши при цьому все – боєприпаси, харчі та… Миколу Чудотворця. Він лишився зустрічати наших героїв. Крихітні зелені листочки над ним – серед коричневої одноманітності, це добрий знак. Це символ справедливості та надії.
Святий Миколаю, моли Бога за нас!
Володимир ШАК
