Не зважаючи на те, що Бердянськ в окупації вже майже 600 діб, а рашисти щодня знищують все, до чого можуть дотягнутися, їм ніколи не зламати наш український дух, – лаконично анонсував листа свого читча телеграм-канал «Бердянськ в окупації»:
«Пропоную всім брдянцям, які зараз далеко від рідного дому, прогулятися нашим осіннім і, незважаючи ні на що, українським містом. Чи згодні? Тоді в дорогу.
Осінній день… море. Годуємо чайок та голубів на Приморській площі. Потім ідемо повз бичка, звертаючи увагу на непрацюючий інфобокс з жовто-блакитним серцем. Праворуч – вулиця Морська (назви вулиць – українською), на якій розташований ЦУМ. Далі неспішно крокуємо Азовським проспектом до «Мережи спортивних магазинів «Спортландія», де нас вітає їдальня «Козацька хата» з написами «відчинено» та «здоровенькі були».
І наче не було знущань та катувань у ці 600 днів окупації.
Поглянувши навпроти, бачимо супермаркет ДельМар, що запрощує до себе, пропонуючі знижки до 55% в мережі магазинів ювелірних виробів «Золотий вік» та «УкрЗолото». Йдемо далі по Азовському, вздовж трояндових алей і заходимо до аптеки, де знаходимо полиці «Медикаменти».
А ось і Палац культури, і пам’ятник «Бердянськ – серце Азова», виготовлений нашим талановитим земляком із золотими руками та щедрою душею – ковалем Олександром Шапошником. Проходимо повз готель «Бердянськ», де на другому поверсі продають «Одяг і взуття дешевше, ніж в Інтернеті», сідаємо в авто на українських номерах АР і їдемо скупитися до супермаркету… але маємо обмаль палива. Заїжджаємо на заправку, де «вартість» бензину зазначена у гривнях.
Заїжджаємо до чорного АТБ, де є відділ «Солодощі, випічка та кава», а звідти вирішуємо їхати до торгового центру центру «Екватор» і довго блукаємо відділами з написами величезними літерами: «Акція»… неспішно переходимо від відділу «хліб, торти» до відділу «заморожена риба, креветки, рапани» і, нарешті, повертаємось додому з думкою: ось такий він, наш Бердянськ, – окупований, але нескорений! Ше не все в ньому спаплюжили чужинці.
Ми обов‘язково дочекаємось перемоги. І знову будемо гуляти нашим тихим українським, провінційним містом. Але це вже буде зовсім інше місто, яке ми будемо любити ще більше».
*
З коментарів користувачів:
– Якби вміла читати с закритими очима, то читала б та йшла разом з автором по нашим рідним українським вулицям
– Вже рік, як я не вдома… Читала і плакала. Дякую за розповідь.
– Велика подяка тим, хто подає вісточки з рідного краю. Тримайтеся!
І найприголомшливіший коментар, який неможливо читати спокійно, без емоцій:
– В аптеці «Здрава», що по проспекту, є апарат для вимірювання тиску. Так він запрограмований українською мовою. Ми часто ходимо туди, щоб почути з апарату рідненьку мову.
*
Фото з архіву МИГу
