У народі ця степова височина із заокругленою вершиною – а в Україні з давніх-давен такі вершини називають могилами, мабуть, відома не менше, ніж напівмістична Лиса гора. І Савур (Саур)-могил в Україні, як і Лисих гір, кілька.
Одна знаходиться у Донецькій області та дві – у Запорізькій.
Одна із запорізьких напівдрімне, прислухаючись до степу, на березі річки Конки неподалік села Григоровка, що у Запорізькому районі. А друга вдивляється у степ за селом Новопрокопівка, що у Пологівському (раніше – у Токмацькому) районі.
Так-так, це та сама Новопрокопівка, розташована на півдорозі з Оріхова в Токмак, до якої пробиваються з жорстокими боями, руйнуючи оборону ворога, наші герої. І не Савур-могила та Новопрокопівка для них є цілями, а Токмак та Мелітополь.
Але шлях до Токмака стане, образно кажучи, значно ближчим після взяття Новопрокопівки і домінуючої над місцевістю Савур-могили.
Між іншим, до 1961 року Новопрокопівка – село з висотою центру 139 метрів, мала іншу назву, дуже показову – Вершина. Для порівняння: Оріхов – це 52 метри від рівня моря, а Токмак – 43. Ну, а сама Савур-могила – це 163 метри. Пів-України можна побачити з неї. Якщо зір хороший і фантазія багата.
«Де Савур-могила, широка долина, сизий орел пролітає; Славне військо, славне Запорізьке у поход виступає», – – це я давній козацький марш згадав, у якому згадується головна висота Мелітопольського напрямку фронту. Вона ж присутня і у старовинній історичній пісні про козака Морозенка, який перед смертю попросив ворогів показати йому із Савур-могили Україну. І ті, виконуючи волю козака, «Взяли його, поставили На Савур-могилу: «Дивись тепер, Морозенку, На свою Вкраїну!»
Коли – у мирний час, природно, я вперше дістався токмацької Савур-могили, неабияк попетлявши перед цим по польових дорогах, і, озирнувшись назад, побачив… Новопрокопівку, звичайно ж. А далі, за селом, ширилася, тікаючи за обрій… ні, не частина Запорізької області – вся Україна, батьківщина моя неосяжна.
«Де Савур-могила, широка долина…», – почав було я складати проникливу пісню, слова якої самі собою народжувалися в душі, але вчасно згадав, що її вже до мене написали – ті, хто раніше за мене побували на Савур-могилі, до якої сьогодні, пробиваючись на Токмак і Мелітополь, спрямовані бійці Сил оборони України.
Нехай їм щастить і нехай зберігає їх Господь.
До речі помітити, розповідаючи в своїй цікавій книзі «Звідки ця назва» про токмакську Савур-могилу, відомий запорізький краєзнавець Віктор Фоменко припускає, що, враховуючи її розташування, вона за старих часів, козаками, наприклад, використовувалася як спостережний пост. У разі небезпеки на вершині Савур-могили запалювали багаття, дим від якого було видно… на всю Україну. Майже на всю.
Володимир ШАК
*
На не дуже якісному фото з відкритих Інтернет-джерел: так у мирний час – з краєчка поля виглядала Савур-могила біля села Новопрокопівка у тихий осінній день.
