У Запорізькому державному цирку відбулися гастролі українських артистів із програмою «Шлях у майбутнє». Цікава програма відзначена і тим, що в ній беруть участь вихованці запорізької циркової студії «Едельвейс». Для них робота поруч із досвідченими професіоналами дійсно стає справжнім шляхом у майбутнє, якщо вони планують колись обрати для себе професію циркового артиста.
В цій програмі було багато різноманітних номерів, серед яких вже відомі нашим глядачам дресировані поні, вихованці Андрія і Ольги Спектор. Із змішаною групою тварин виступає Юрій Тонкопій. В нього є розумні песики, дикобраз, кумедна спритна мавпочка. А дресирувальник Анатолій Замараєв демонструє публіці дуже талановитого ластоногого партнера – морського котика.
Дуже цікавою є і робота клоуна Костянтина Герасименка. Я зустрілася із Костянтином у фойє перед початком циркової вистави, мене попередили, що він буде без гриму. Тому я уважно оглядала усіх чоловіків, які проходили повз мене: чи не клоун? Але артист сам мене знайшов.
Нашу бесіду я розпочала із питання, яке завжди ставила усім клоунам .
– Скажіть, будь ласка, як ви дійшли от до такого життя?
– Тобто постійно виставляти себе на посміховисько (сміється)? А мені це з дитинства подобалося . У нашому місті Кременчуці була циркова студія, я там займався.
– Тобто ви ще тоді мріяли про циркове майбутнє?
– Зовсім ні! Тоді я мріяв про те, щоб прогулювати уроки з поважної причини. Бо нас запрошували виступати на різних заходах, а до школи надсилали папери із проханням відпустити нас з уроків.
– Але потім щось змінилося?
– У студії в мене з′явилися нові друзі. Як і вони, я почав опановувати акробатику, жонгляж, еквілібр – затягнуло! Я все це міг робити. А у професію потрапив спонтанно. У Кременчуг якось приїхав цирк-шапіто «Бім-Бом». І от до нашої студії приходе директор шапіто і каже: « В мене клоуни поїхали на фестиваль циркового мистецтва, тому мені зараз потрібні два ідіоти для гастролей у вашому місті». Ми із братом погодилися, відпрацювали, а директор потім запропонував: « Їдьмо з нами й далі!» Пізніше нас офіційно оформили у компанії «Укрдержцирк».
– Ви постійно працювали у шапіто?
– Та ні. На нас звернув увагу Ігор Юрійович Кіо і узяв у свою трупу. Разом із ним ми гастролювали за кордоном. Коли повернулися, нас запросив до себе
Володимир Дмитрович Шевченко, наш видатний дресирувальник. А потім куди запрошували, туди ми і їздили на гастролі. Хоча зараз мій брат вже на пенсії, а я ще працюю.
– Схарактеризуйте, будь ласка, свій клоунський образ.
– Уявіть собі, це такий самозакоханий, самовпевнений актор, невизнана зірка!
– Є бажання зіграти «Гамлета в безумии страстей», як колись співала Алла Пугачова?
– Мені доводилося грати різноманітні ролі, навіть драматичні. Гамлета серед них не було, а от Чахлик Невмирущий таки був.
– Відомо, що вигадати нові репризи дуже важко. Чи маєте ви свої, фірмові репризи?
– Так, це «Капелюх» та «Стріла». Багато хто жонглює капелюхом, але так, як це роблю я, не робить більш ніхто.
– Вам важко знаходити учасників реприз серед глядачів?
– Колись я довго придивлявся до глядацьких лав, навіть до освітлювачів забирався із біноклем, щоб обрати «жертву». А зараз мені достатньо пройти один раз вздовж манежу, і я вже бачу, із ким можу працювати.
– У пісні «Арлекіно», яку ми вже згадували, є ще один цікавий рядок: «…и этот мир изменится со мной…». Чи прагне ваш клоун змінити оточуючий світ? Якщо так, то як саме?
– Почну з того, що мало хто погоджується сюди їхати, бо тут зона зовсім не курортна. Та я вважаю, що у важкі часи треба підтримувати одне одного. Тут багато переміщених осіб із дітьми. Коли вони приходять до нас на вистави, я прагну перенести їх у світ радощів і щасливих посмішок, створити атмосферу спокою і умиротворіння. Коли я бачу глядацьку реакцію на мої виступи, чую дитячий сміх, то розумію, що мені це вдається.
Галина СОЛОВЙОВА
