Незвичайною назвала презентацію, яка відбулася у Запорізькій обласній універсальній бібліотеці, завідувачка краєзнавчого відділу Тетяна Паливода.
Були презентовані два телевізійні проєкти, які документують події російсько-української війни, та паперові ЗМІ, які можна погортати та потримати в руках
Тетяна розповіла про ініціативу своїх колег, співробітників ЗОУНБ, запорізьких істориків : “З початку російської агресії, з 2014 року, ми почали записувати та фіксувати розповіді учасників. Відразу розпочався й добре відомий проєкт «Усна історія російсько-української війни», за період 2014-2019 років було створено п’ять випусків. Та наразі через активну фазу війни проєкт припинився, і ми всі чекаємо на відновлення…”
Спогади є антологією сучасної війни
У ЗОУНБ спочатку війни почав працювати над проєктом Галерея історій: співробітники записували інтерв’ю з учасниками трагічних подій, співбесідниками ставали війскові, волонтери, вимушено переміщені особи.
“Ми записували історії простих людей, про їх біль, їх тривоги. їх втрати, і фіксували щирі, сповнені пережитих емоцій історії… ” – розповіла Тетяна.
Завдяки підтримці Департаменту культури таі інформаційної політики проєкт реалізувався у вигляді книги. яка називається «Біль війни», 13 історій наших героїв, – вона в руках у Тетяни Паливоди. І розуміючи. що історії цих людей має почути весь світ, ця книга перекладається англійською мовою, і ми сподіваємось, що і ця ідея дійде до своєї реалізації.
“Спогади дають можливість фіксувати та створювати правдиву історію. Свідчення учасників подій не дадуть створювати фейків того, що відбувається тут і зараз, – сказала Тетяна. – Спогади є антологією сучасної війни. І сподіваюсь, що це найближчим часом вона переросте в антологію нашої перемоги”.
Цю інформацію треба донести до світової спільноти
Директор Департаменту культури та інформаційної політики Владислав Мороко нагадав, що у 2011-2012 роках група з 13-ти запорізьких істориків створили свою відповідь на російське «побєдобєсіє» – книгу «Запорізький рахунок Великій війні. 1939–1945″.
“Створюючи літопис історії такою, як вона була, ми зіткнулись тоді із відсутністю реальої джерельної бази на фоні засилля ідеологічних, схвалених партією джерел. Саме ця проблема підштовхнула до роботи над «Усною історією російсько-української війни» – до якої ми збирали справжні, не відредаговані записи учасників подій. Кожен розповідав про війну, якою він її бачив: зі свого вікна, зі своєї машини, зі свого танку, зі своєї справи… Тобто такою, якою вона була.
Бачу на зустрічі присутнім Сергія Білівненка, колеги, і знаю, що історики, притримуючись чистоти збору свідчень, спогадів, виїжджали на фронт, збирали свідчення саме тієї історії, яка вона була. П’ять томів «Усної історії російсько-української війни» були видані за підтримки Інституту національної пам’яті. Маємо ще зібрані матеріали, та через війну тимчасово припинили роботу. Тому дуже важливо те. що так само у цій галузі працюють телевізійники, медійники.
Завдяки цьому ми зберігаємо пам’ять такою, як вона була.
І цю інформацію треба донести до світової спільноти. Міста-побратими Запоріжжя – Магдебург і Лахті – готові приймати наші виставки і презентації”.
Телепроєкти, пов’язані із документуванням воєнних злочинів представила Ірина Полієктова, начальниця телеканалу МТМ, запросивши до слова Валентина Терлецького та Яну Курган.
На жаль, проєкт «Янголи перемоги» безстроковий…
«Янголи перемоги» – програма про бійців ЗСУ, які стали нашими янголами.
Валентин Терлецький розповів, як минулим літом розпочинався проєкт, коли до телевізійників прийшли представници комітету солдатських матерів…
“Я відразу погодився, бо як для журналіста такий проєкт – справня документалістика, свідоцтва живих людей про тих, хто поклав життя саме за волю, за нашу з вами майбутню перемогу, за мир, за незалежність. Нині мій телефон передають із родини в родину, і наразі ми створили – 17 документальних фільмів. Готується 18-й … І, на жаль, цей проєкт безстроковий…”
Дуже правильний крок щодо розповсюдження, бо цей біль поруч із нами, тож переклади англійською мовою дають змогу прориватися за кордон, аби це побачили та почули у світі.
“У моїй журналістській біографії це найскладніший емоційно проєкт, – зізнався Валентин. – Це фактично телемеморіал наших героів”.
“…ті, хто там залишається, говорити про це не можуть через смертельну небезпеку”
Як і, мабуть, проєкт «На межі», який представила авторка Яна Курган.
“Це історії людей, які були вимушені покинути свою домівку та поїхати на підконтрольну територію, – розповіла тележурналістка. – Мета проєкту – мовою їх історій розповісти про ті жахи окупації, в яких вони були”.
Присутні на зустрічі подивились одну із програм, жахливу у фактажі жорстокості історію Антона, поліцейського з Бердянська, який був декілька місяців у полоні.
Яна згадала й історію переселенки Оксани, яка мала ввести у медикаментозну кому свою дитину, щоб вивезти її з окупованого Мелітополя…
“Я теж з окупованої території, і тому мені хочеться говорити про те, що там коїться. Завдяки тим, хто виїхав, ми можемо знати, що там відбувається, бо ті, хто там залишається, говорити про це не можуть через смертельну небезпеку”, – сказала Яна.
Авторці ж запропонували розповісти про видання, які попри радикальні зміни у медійному просторі продовжували виходити у місті у 2022-2023 році. Скориставшись можливістю, передала до відділів бібліотеки примірники спецпроєктів газети «МИГ». Та розповіла, за яких умов, якими зусиллями у Запоріжжі майже рік виходив на волонтерських засадах журнал, який емоційно підтримував жителів міста. Фотохудожники, художники, поети. письменники, краєзнавці, журналісти, об’єднані ідеями Олександра Капрова співпрацювали для того, щоб створити емоційний літопис подій. І тепер він поруч із документалістикою став частиною антології нашої дороги до перемоги.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА