Напередодні Великодня, 15 квітня, у Запоріжжі була презентована «Берегиня Перемоги» – скульптура дівчини, створена ученицями та викладачем нашої дитячої художньої школи. Репортаж із події побачила мистикиня Катерина Немира, майстер садово-паркової скульптури, львів’янка, яка мала дотичність до творчого життя нашого Запорізького краю, та привітала учасників проєкту.
На поясі Берегині – автографи авторів
Вагомі вкраплення в перемогу
Не схиляйте в діл прапора,Лиш несіть його високо…
Богдан Лепкий
Кераміка, це як пісня. Вона народжується в твоїй душі, але ти ніколи не знаєш, як і для кого звучатиме. Хто почує її і вловить звуки своїм серцем. Тому або співаєш натхненно або …опускаєш руки і голову, і вже ні ти не чуєш мелодії і нема того, хто б її відібрав від тебе.
Крім того, цей найдавніший вияв мистецький людського духу виявився дуже вимогливим: потрібно не тільки вміння, але й спеціальний матеріал, і основне: вогонь, що з м’якого і крихкого матеріалу створить силу і міць,що звучатиме вічно.
Тому так вразила мене вістка, що у художній школі Запоріжжя учні на чолі з керівником, членом СХ, скульптором Олександром Жолудем, у наш час взялись і створили керамічну скульптуру, «Берегиню Перемоги».
Сьогодні, коли важко з опаленням житлових і шкільних приміщень, керамічне виробництво фактично зруйноване. Втрачений такий центр, як Львівська кераміко-скульптурна фабрика з багаторічними надбаннями технологічними і мистецькими. Занепало майже у всіх проявах і виробництво фарфору і фаянсу, менші керамічні осередки. Окремі спроби кустарно втримати на поверхні виготовлення бодай ужиткової кераміки, завдяки впливам комерційним і втраті традиційних творчих набутків, перетворили розкішну українську МАЙОЛІКУ! в жалюгідні переспіви «мексиканських» розцяцькованих черепків.
Тому то й захоплююсь,що раптом, в дитячій художній школі, появляється твір, гідний високої оцінки і настільки складний технологічно. Понад двометрова скульптура виліплена з шамотної маси вражає не тільки розміром, вражає отим виявом розуміння форми, декоративності, пластики. Піднімаючи руки до неба, вона, мов Київська Оранта з Святої Софії, застигла у місті на березі Дніпра, і тепер охоронятиме і наше Запоріжжя, і утверджуватиме силу і міць.
Дівчата схожі
на свою Берегиню
Безумовно, троє авторок: Ліза Бакуліна, Катя Гавриленко та Емілія Свіріденко заслуговують на найвищу похвалу. Їм вдалося акумулювати свою енергію та завзяття і втілити в творчій роботі, що на сьогодні не під силу багатьом професійним керамістам. Вдалося, через декоративні елементи і символи, передати отой важливий зв’язок минулого з сьогоденням, створити образ нашої стійкості і внутрішньої сили народу.
Не шкодить, а підсилює звучання в роботі і рука керівника проєкту у вирішенні пластичних партій, рук і волосся. Але вже сам факт, що в місті, де лунають вибухи, наперекір всьому продовжується творча праця і плекається творча молодь – це подвиг! Особливо слід звернути увагу на оздоблюючі символи у скульптурі, що, продовжуючи славні традиції керамістів, власне нині звучать як письмо, повідомлення до майбутніх жителів Запоріжжя.
Радію і захоплююсь як твором так і митцями. Окремі вітання керівництву Запорізької дитячої художньої школи в особі Світлани Пєшикової, що так мудро будує працю і підтримує творчість юних.
Катерина НЕМИРА, член СХ України, керамістка, скульпторка
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Слово правди – наша зброя”
