Зберігаємо для пам’яті. Екскурсія Валерія Стойчева, голови Запорізької ГО «УТОПІК» [Українське товариство охорони пам’яток історії та культури] для волонтерів гуманітарного центру «Завжди разом», Старим Запоріжжям. Кожен об’єкт ісоричної спадщини міста вартий окремої історії, навіть якщо це… бруківка. Розповідає Валерій Стойчев:
– У 1886 році в Олександрівську трапилась велика пожежа на Базарній площі. Та цікавий такий момент – згоріли всі лавки, окрім тих, що перебували у власності купця Павла Захар’їна та його кума! 25 лавок із 32-х! А сім, що належали родині Захар’їних та його кумам – вціліли.
І саме в цей час у Єкатеринославський губернії був виданий наказ про заборону будівництва дерев’яних споруд. Дозволялося будувати ільки цегляні – під черепицею або металевим дахом.
А не кожен таку побудує. Тож, усі дерев’яні торгівельні “заклади” опинились під забороною. А Захар’їнcькі залишилися. І настало десятиліття, коли родина Захар’їних богувала у місцевій торгівлі, тільки вони могли вести торгівлю.
Це викликало не тільки заворушення та бійки, а й політичні зміни: місцеві угруповування воювали за владу, що привело до того, що Павло Захар’їн програв вибори на місце міського голови молодому та перспективному… Миколі Демочані.
Ще цікавий момент: Микола Демочані у нашому місті з’явився у 1865 році завдяки такій відомій особистості, як барон Микола Корф та його земській реформі. Тоді були створені земства, і потрібні буди молоді кадри, які грамотно розвиватимуть нові адміністративні одиниці. Микола Демочані був запрошений як столоначальник, сучасною мовою, головою адміністрації та канцелярії Олександрійського земства. За п’ять років роботи, завдяки своєму фаху та професійному чуттю, він здобув авторитет, і був запрошений та став гласним Земської думи Олександрівської земської управи, потім у 1870 році він став одним із депутатів реформованої Олександрівської міської думи, а дума його обрала одним із заступників мера, сучасною мовою, а тоді – першим заступником міського голови. І ця молода людина займалася усім господарством міста.
До речі, ми стоїмо поруч із проспектом Соборним, на якому подекуди можна побачити фрагменти бруківки, яка покладена у 1874 році за розпорядженням Миколи Демочані… вже майже 150 років тому.
Бруківка! Та сама, нині покрита асфальтом
Наступного року матимемо ювілей!
А з часом Микола Демочані був запрошений до Києва, і його нащадки здебільшого проживають там.
Інеса АТАМАНЧУК. фото Миколи БАРИШЕВА та за відкритих Інтернет-джерел