Про найголовніше
Синьо-жовтий березень у прифронтовому Запоріжжі
Іноді, щоб розглянути щось важливе для себе в дальній дали, що потопає в синяві дзвінкою, ми закриваємось долонею від сонця, щоб воно не сліпило очі. Так сьогодні весняний Березень, зустрінутий мною у прифронтовому Запоріжжі – на одній із зупинок у центрі міста, вдивлявся.
Тільки замість долоні він мав… наш український синьо-жовтий прапор.
Що виглядав сине-желтый Март-мрійник у місті за дніпровськими порогами, яке вже другий рік стійко витримує ракетні обстріли російських фашистів, оплакуючи при цьому сльозами дощу душі своїх загиблих мешканців? Він і поранений під час одного з обстрілів будинок на протилежному боці проспекту бачив, розуміючи, що іноді місто з прифронтового переходить… на лінію вогню, а в далині далекій, потопаючій у синяві, виглядав
звичайно ж, Перемогу. І вона буде під українським синьо-жовтим прапором. У цьому Березень твердо впевнений.
І я теж.
Володимир ШАК
