9 і 10 голів в одному матчі… з «Металургом» або «Торпедо»
Історія українського футболу знає чимало цікавих за результативністю матчів. І як же без нас, запоріжців?
“Металург” Запоріжжя – “Таврія” – 8:1 (сезон 1996/97, 20 тур)
Автори: Полтавець (2, 59, 81), Олійник (12), Маркін (18), Лучкевич (31), Кріпак (34), Каряка (85) – Єсін (61)
Як згадував тодішній керманич “Металурга” Олександр Томах, в душі він був не проти, щоб його підопічні зупинилися та пожаліли Миколу Павлова. Втім, запоріжці упіймали кураж та раз-по-раз турбували Максима Левицького – голкіпер старався, кілька разів відверто рятував, проте все вирішила незлагодженість захисту. До того ж “допоміг” центрбек Ігор Волков, який поштовхався з Валентином Полтавцем та побачив перед собою червону картку – щоправда, на той момент “Таврія” горіла 0:5 і Павлов забрав з поля деморалізованого Левицького.
Сергій Величко пропустив менше, але також знаходився під постійною напругою – як наслідок, “Металург” здобув найбільшу перемогу у власній історії. Що цікаво, Павлов зберіг свій пост – у настільки плачевному результаті було винне керівництво, що змінювало тренерів, немов рукавички, а сам Микола Петрович був четвертим призначенням по ходу сезону.
“Шахтар” – “Торпедо” Запоріжжя – 9:1 (сезон 1996/97, 25 тур)
Автори: Матвєєв (5, 55, пен, 78, 80), Ателькін (13), Орбу (35), Зубов (42, 65), Поцхверія (49) – Косенко (18)
До вищезгаданого розгрому “Маріуполя” (0:9) саме “Шахтар” мав у активі найбільш забивний матч та володів цим почесним досягненням тринадцять років. “Гірники” переслідували киян, мріяли про чемпіонство, однак у очній зустрічі поступилися 1:3 – все вирішила точність Реброва, Белькевича та Михайленка. Особливих прикрощів додав й той факт, що хлопці Валерія Яремченка гідно протистояли у першому таймі, повели у рахунку, але за лічені хвилини втратило не лише перевагу, а були з легкістю декласовані.
Зрозуміло, що “Шахтар” прагнув хоч якось реабілітуватися, жадав зігнати спортивну злість, а тут у наступному турі приїхав “Торпедо”. Клуб не хапав зірок з неба, боровся за виживання (в 1998-му таки вилетів), тож став мішенню для Олега Матвєєва, Геннадія Зубова та інших представників “помаранчево-чорних”.
“Волинь” – “Металург” Запоріжжя – 9:1 (сезон 2015/16, 16 тур)
Автори: Козьбан (2), Кобахідзе (4, 23), Матей (7, пен, 54, пен), Шарпар (37, пен, 58, 82), Герасимюк (44) – Ігнатенко (90+2)
Складно критикувати команду, якій ще у вересні заявили, що фінансування не передбачається, а у жовтні дали знати, що в найближчому майбутньому планується її ліквідація.
Дуже символічно, що поєдинок проти “Волині” став для “Металурга” останнім – вже у березні 2016-го власники втілили найстрашніший сценарій у життя. Без підтримки, з власними вихованцями, майже не підготовленими до великого футболу – могло бути значно більше, ніж 9:1. Безумовно, це статистичний факт, але навряд чи привід для реальної гордості.
Коли за перші сім хвилин на табло горить 3:0, то про що може йтися? Чотири пенальті (арбітр Олександр Головков зафіксував рекорд), два дублі та один хеттрик – “Волинь” розважалася як могла.
Загальний настрій не зіпсували навіть вболівальники запоріжців, які закидали доріжки “Авангарда” фаєрами та призупинили гру. Єдина розрада – фантастичний гол, покладений Ігнатенком; ніхто не чекав, що Данило ось так ризикне “випалити” з тридцяти метрів.
Невдовзі молодь “Металурга” розбіглася хто куди, недовго й протрималася “Волинь” – у 2017-му “червоно-білі” понизилися у класі та вже який рік не здатні знову опинитися у еліті.
По матеріалам сайту «Запоріжжя футбольне».
Фото, відео Сергій Томко «МИГ».
