Унікальна за історичними обставинами свого виникнення споруда, водонапірна башта, збудована у нашому місті на початку XX сторіччя, нарешті отримала статус пам’ятки архітектури.
Як повідомили у Відділі охорони культурної спадщини Запорізької міськради, водонапірна башта, що знаходиться за адресою: вулиця Іванова, 2б отримала довгоочікуваний правовий статус пам’ятника архітектури місцевого значення, – посилаюсь на zp.vgorode.ua
Офіційно це звучить так: “Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 05.09.2022 № 317 башту занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за видом пам’ятки архітектури та категорією місцевого значення «Водонапірна башта Другої Катерининської залізниці», охоронний № 5019-Зп”. [взято з сторінки краєзнавця Романа Акбаша у TG].
Щодо історії, посилаюся на довідку, яку декілька років тому дав на своїй сторінці у Facebook запорізький історик та краєзнавець, наш автор Артем Бородін. Ось, що він пише про башту:
“Ее история связана с Мариинским хутором, который был основан 21 апреля 1903 года как объединение учреждений для обучения и социализации глухонемых. Находился он «в двух верстах от Александровска и занимал площадь в 160 десятин». Сейчас на этом месте – улицы Уральская, Чаривная, Гарнизонная, Офицерская и частично территория «Уральских казарм».
У хутора была своя железнодорожная ветвь, электростанция, водокачка, система центрального отопления, больница, аптека, типография и православная церковь Св. Марии Магдалины, где служба священника дублировалась на языке жестов.
На территории хутора были свой детский сад, школа, ремесленные мастерские, машиностроительный завод, свиноферма, пасека, биологическая станция, угодья для выращивания сельхозпродукции.
Вот так, к примеру, выглядело общежитие для мальчиков (сейяас это одно из зданий воинской части): “Выйдя из Александровска около 4 часов …я минут через 25 уже подходил к хутору. Когда я поднялся на горку, возле водонапорной башни Екатерининской железной дороги передомной открылась живописная картина: внизу красными группами были расположены хуторские и заводские здания и на огромных заводских трубах палил дым, что доказывало полный разгар деятельности завода”, – написано в газете “Александровские новости” 22 августа 1910 года”.
Після Другої світової війни башта було частково зруйнована та не використовувалась за призначенням, наприкінці 1990-х земельна ділянка з баштою була передана до міської власності, а з 2018 року – у приватні руки.
Поруч із 120-річною баштою нині розташований супермаркет. Кожен, хто йде за покупками, може на деякий час опинитись у минулому.
Інеса АТАМАНЧУК за матеріалами з відкритих Інтернет-джерел, фото с сайта zabor.zp.ua