…Перед світанком 10 серпня я прокинулася від звуків, наче багатотонник вивантажує у дворі каміння. Тоді якась суха тріскотня, що швидко віддалилася. Подумала: «Чи не диверсантів ловлять?» І одразу загула сирена.
Сидячи у коридорі, побачила у телеграм-стрічці пост, що вночі над Запоріжжям наша ППО збила дві ракети.
А по п’ятій годині з’явилося повідомлення від голови Кушугумської територіальної громади (ТГ) Володимира Сосуновського: “Шановна громадо! Сьогодні о 04.00 нас накрили орки, багато будинків пошкоджені, деякі зовсім розбиті, будь ласка, дзвоніть мені по всім питанням”.
Пізніше стало відомо, що ракети впали посеред селища Кушугум (адміністративний центр громади). Одна жінка загинула. Руйнації зазнали чотири будівлі, близько 70 пошкоджено.
Повідомити, пояснити, розтлумачити
Спало на думку: недарма два дні тому Володимир Сосуновський почав розмову з обстрілів, які сталися в ніч з 23 на 24 червня (після того два тижні Кушугумська ТГ входила до переліку громад, де йдуть бойові дії)…
“У червні постраждало 32 будинки. За дивними обставинами, чотири у Малокатеринівці, яка ближче до лінії фронту, і 27 руйнувань у Балабиному, буквально на околиці Запоріжжя, – розповідав Володимир Сергійович. – Слава Богу, тоді обійшлося без жертв. Одному чоловіку просто руку забинтували. Правда, другому – охоронцю, який чергував на території, – довелося робити операцію. Він почув свист, впав на землю, але уламок ракети поцілив йому у ногу.
Обласна військова адміністрація допомогла з матеріалами, аби прикрити від дощу сараї та хати, де ніхто не жив, а інші мешканці власним коштом відремонтували пошкоджене, сподіваючись на компенсації. Ми одразу призначили відповідальну особу, яка допомогла власниками зареєструватися в Дії”.
Одним із здобутків військового часу Володимир Сергійович вважає налагодження надійної комунікації з мешканцями громади через соцмережі, телеграм-канали, месенджери. Бо роз’яснення алгоритмів дій є однією із запорук безпеки. У громаді все підпорядковано побудові системи, за якої людина відчувала би себе під опікою і охороною. Звісно, наскільки це взагалі можливо, коли щоночі небо спалахує і дуже добре чути артилерійські дуелі.
Як облаштувати охорону – території, мешканців та їхнього здоров’я
Аби забезпечити порядок на територіях, Кушугумська громада створює Центр безпеки. Він об’єднає зусилля добровільних патрульних, поліцейських, членів добровільної пожежної команди та співробітників «швидкої допомоги».
Передумови для цієї ініціативи з’явилися раніше, а війна підштовхнула до її якнайшвидшої реалізації.
Півтора року тому було ліквідовано збиткову пожежну частину, отриману при формуванні громади у «спадщину» від району. Там була купа боргів і працювало лише два рятувальника замість 18-ти. Натомість за європейським зразком створено добровільну пожежну команду з 16 хлопців, яким громада надала приміщення, пошила форму і зараз розраховує варіанти компенсацій за час, витрачений на громадську роботу з ліквідації надзвичайних ситуацій. Які зараз, на жаль, почастішали.
Добровольці набираються досвіду гасіння пожеж та розбору завалів у професійних рятувальників, а ГУ ДСНС у Запорізькій області надало команді нові бойовки, шоломи, пожежні рукави та рукавиці.
Приємною несподіванкою для влади виявилася згуртованість громадськості.
“Уже 25 лютого до сільради стояла черга людей, готових захищати свої домівки, – згадує Володимир Сосуновський. – Ми сказали: “Хлопці, поки немає зброї, але ми повинні забезпечити порядок. Бо зараз буде міграція наркоманів та алкоголіків, які підуть через села. Тому треба організувати патрулювання, щоб захиститися від мародерства. У трьох селищах більше сотні вулиць, а двоє поліцейських громади не в змозі бути усюди”. І 600 свідомих чоловіків розбилися на групи по п’ять-шість людей і кожної ночі охороняли спокій мешканців, за лічені дні організували світломаскування.
Привезли також хто бензин, хто соляру, тоді у нас було майже 100 автомобілів місцевої оборони. І бандитів ловили, і деергешників. Трішки пізніше притримували п’яних водіїв, викликали поліцію, яка забирала автомобілі на штрафмайданчик, звідки деякі пішли на ЗСУ.
Згуртувалися люди гарно. Штаб у нас тут був, у сільраді. Де й ночували, бо перші два місяці було важко”.
Коли стало легше, хтось із хлопців повернувся до роботи, хтось пішов до лав ЗСУ, але лишився «кістяк» із 20-ти добровільних патрульних, які звернулися до керівництва з пропозицією створити громадську організацію «Кушугумська громада».
Нещодавно сесія селищної ради ухвалила відповідне рішення, ГО пройшла реєстрацію згідно з законодавством. Тепер хлопці мають певні повноваження згідно зі статутом і наглядають за порядком – аби мешканців не турбували любителі зеленого змія чи хулігани, яких, на жаль, вистачає і у воєнний час.
Дедалі частіше робота добровільних рятувальників і патрульних координується з діяльністю поліцейських громади та «швидкої», громада працює над офіційним оформленням «Центру безпеки», і мешканці можуть розраховувати на комплексний захист.
Найперші помічники – люди
Координаційний центр надання гуманітарної допомоги (жителі коротко називають його «хаб» чи «штаб») працює в Кушугумській громаді з вимушеними переселенцями, яких у громаді зареєстровано 1050 осіб, а також місцевими мешканцями з вразливих категорій. Чіткість у роботі вибудовували «з коліс».
“Зрозумілим на початку було одне: треба бути на території, відповідати на запитання людей, працювати в аварійному режимі, – розповідає керуюча справами виконкому Кушугумської громади, голова гуманітарного штабу Анастасія Павлюк. – З перших днів опрацьовували питання про евакуацію населення. Жили на валізах. Ніхто не знав, яка ситуація на фронті…
Першими помічниками стали люди. Почали нести їжу, консервацію, ковдри, одяг, подушки. Насамперед – для ЗСУ. Потім почали приїжджати волонтери, стокові магазини допомагали. «Хумана», наприклад, передала десять мішків нових теплих речей і шкарпетки для військових”.
Коли ситуація трохи стабілізувалася, почала надходити гуманітарна допомога – від благодійної релігійної організації We stand with Ukraine, із Києва через Асоціацію міст України, від громад із західної України, потім долучився обласний гуманітарний штаб при ЗОВА. Пішли перші транші допомоги від GIZ. Від «U-LEAD з Європою» громада отримала те, на що в умовах війни кошти не виділяються, – генератори, навантажувач, каремати, бензопили, які будуть потрібні при ремонтних роботах і на території.
USAID допомогла з бочками для води на всякий неприємний випадок.
Швейцарська благодійна організація HEKS/EPER та Норвезька рада у справах біженців (NRC) передають продовольчі та гігієнічні набори. Днями від UNISEF почали надходити дитяча постільна білизна, очищувачі для води, памперси для дітей і дорослих, ковдри, подушки тощо.
“Велика дяка нашому завідувачу господарством Ельдару Юсуфову, який допоміг налагодити чітку схему сортування, зберігання, розвозу й видачі усієї цієї допомоги”.
…По дорозі до адміністративного центру громади на «кільці» селища Балабине ми побачили величеньку чергу до столиків, де лежали підноси зі свіжими буханцями. Така сама черга стояла у центрі Малокатеринівки. Люди сказали, що вже кілька місяців у будні вони безкоштовно отримують хліб. А співробітниці сільради пояснили, що 2000 хлібин щоденно мешканцям трьох селищ надходить від Всесвітньої продовольчої програми ООН (WFP).
Кожному – за індивідуальними потребами
До роботи у хабі залучені співробітники селищної ради та її структурних підрозділів. Завдяки їм налагоджене цільове надання гуманітарної допомоги.
“До кожного ставимося індивідуально, – розповідає начальниця відділу соціального захисту та охорони здоров’я Кушугумської селищної ради Любов Соболєва. – Разом з інспекторами Світланою Гладиш та Ларисою Левицькою цікавимося у переселенців, чи є інвалід в сім’ї, чи є діти, які головні потреби. Вони надають нам перелік, і згідно з ним формуємо пакети. Бо хіба потрібно, наприклад, борошно людині, яка мешкає в будинку, де немає світла? Особливу увагу приділяємо інсулінозалежним, у них своя дієта”.
Коли потреби переселенців задоволені, а гуманітарка ще залишається, то один-два рази на місяць адресна допомога надається мешканцям із вразливих категорій. Це сім’ї у складних сімейних обставинах, багатодітні, малозабезпечені, люди з інвалідністю, одинокі особи, непрацюючі пенсіонери, люди у віці 85+ і лежачі хворі.
В.о.директорки комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Ірина Башилова та соціальна працівниця Ніна Пічковська добре знають територію, своїх підопічних, регулярно їх відвідують.
Останнім часом їм додалося роботи. Коли у громаді реєструють вимушено переміщену особу, для неї підшукують житло. Соцпрацівниця виїжджає туди подивитися на умови, обстежує їх і складає акт за підписом особи, яка надає це житло. Це роблять для того, аби власник міг отримати від держави компенсації витрат на комунальні послуги. На території Кушугумської громади механізм повернення комунальних платежів уже працює.
…На спортивному майданчику було гамірно. Дітлахи різного віку безтурботно ганяли м’яча, а кілька юних спортсменів качали м’язи на тренажерах. Такі змагання на свіжому повітрі активісти і вчителі фізкультури проводять регулярно. Бо воєнний час – не привід нехтувати спортом і здоров’ям.
Не обходять увагою і сім’ї з дітьми, які вимушені були тікати від обстрілів та інших жахів.
“Намагаємося вислухати і почути кожну маму, кожну дитину, – каже начальниця служби у справах дітей громади Ірина Тарасенко. – Майже кожного дня роздаємо дитячі набори гуманітарної допомоги – це дитячі каші та суміші, овочеві та фруктові пюре, дитяче печиво, памперси та гігієнічні засоби. І продовжуємо звичайну роботу з сім’ями, перевіряємо, чи діти, які перебувають у нас на обліку, нагодовані, одягнуті та доглянуті”.
Залучені до роботи в хабі також інспектор військово-облікового столу Яна Богославець, системний адміністратор Владислав Василега та прес-секретарка селищної ради Віка Піскун.
Віка, до речі, теж переселенка. У квітні вона виїхала з Василівки, пройшла процедуру реєстрації у Запоріжжі і приїхала до Кушугуму – у неї тут родичі. “Мені добре знайома робота в органах місцевого самоврядування, – каже Віка, – у Василівці я працювала у міськраді. У кушугумському хабі я відчуваю себе корисною і задоволеною, бо не люблю сидіти на місці, а тут усе вирує”.
Бізнес виявився соціально відповідальним
…На розі головної траси, що веде до Кушугуму, і другорядної вулиці стояв густий запах гарячого асфальту: дорожники ремонтували розбиту ділянку. Звідки кошти на такі роботи?
“Є у нас підприємство, яке постачає в усі АТБ оцет, торгує олією на експорт… – прокоментував голова громади Володимир Сосуновський. – Їхня важка техніка руйнувала дорогу. Ми з власником… круто поговорили. Місяць пройшов, і він телефонує, каже, що почали ремонтувати свій відтинок, і щоб люди не ображалися на тимчасові незручності”.
Ну, коли мова зайшла про підприємства, виникло питання: чи спроможна зараз громада виконувати соціальні зобов’язання? Адже це теж безпека – у ширшому сенсі.
“Боязко було у березні місяці, – згадує Володимир Сергійович. – Люди відмовлялися платити поквартально, надходження до бюджету впали на 41 відсоток. Я зібрав усіх підприємців, і ми домовилися, що акцизний податок, плату за оренду землі і нерухомості вони мають сплачувати обов’язково, як би важко не було. Радий відзначити, що бізнес виявився соціально відповідальним.
Жоден магазин не закрився (на території громади 60 торгових точок) – навпаки, відкрилися два магазини і кіоск. І ми бачимо, що люди працюють і заробляють.
У липні наші доходи зросли на 12 відсотків, ми виконуємо наші зобов’язання за захищеними статтями, які фінансуються саме громадою. До кінця року, сподіваємося, загрози не буде”.
Слова голови, що у громаді відкриваються торгові точки, виявилися не порожніми. На Балабинському «кільці» гостинно яскравіла новенька вивіска I love Ukraine. Ця маленька кав‘ярня відчинила двері у середині липня. “Посмакуйте кавою і тістечками від нашої Інночки”, – запрошувала продавчиня.
Хіба можна було встояти перед ароматом свіжозмеленої арабіки і виглядом корзинки з шоколадною «короною»? І не підтримати місцевого виробника?)
“Хочемо стати надійними партнерами міст за кордоном”
Кушугумська громада є членом Асоціації міст України, а Володимир Сосуновський очолює там палату сільських і селищних рад (з 987 громад України у сільській місцевості знаходяться 900 із них). АМУ він вважає найефективнішим наразі інструментом для порозуміння центральної та місцевої влади. “Деякі закони, які ухвалюють у воєнний час, обмежують повноваження органів місцевого самоврядування. А завдяки АМУ ми можемо брати участь у їхньому обговоренні, вносити правки, тобто дієво впливати на законодавчий процес. Зараз ми боремося, аби уряд змінив постанову, яка зв’ язує нам руки у процедурі закупівель для потреб військових”.
АМУ може допомогти громаді і у встановленні офіційних партнерських зв‘язків із закордонними громадами. «Народні» існують уже зараз. Наприклад, 37 дітей з особливими потребами місяць перебували на відпочинку у гірському районі Румунії. А завдяки запорізькій активістці Анастасії Завадській 25 дітей громади з квітня перебувають в італійському місті-курорті Пінетто.
У майбутньому громада хоче не тільки дякувати іноземцям за благочинність, а й стати для них привабливим соціально-економічним партнером.
Проте найперше мешканці громади бажають Перемоги. Аби наші звитяжні захисники погнали загарбників якнайдалі, щоб у домівках не чули плачу (за час війни громада втратила вісім військовослужбовців та одну цивільну особу), і щоб драматичний «приліт» 10 серпня був останнім.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки і зі сторінок громади у соціальних мережах
PS: В день прильоту 10 серпня Кушугумська громада отримала від гуманітарної місії «Проліска» (діє за підтримки кількох міжнародних донорів) 200 листів матеріалу для ремонту покрівель. Наступного дня співробітники комунального підприємства, добровільні пожежники, хлопці команди патрулювання, запорізькі волонтери надавали допомогу тим, хто найбільше постраждав, і, врахувавши прогноз дощу, провели першочергові відновлювальні роботи.
Громада склала перелік необхідного і вже отримала частину від «U-LEAD з Європою» – подушки, матраци, спальні мішки, ємності для води.
Відновлювальні роботи тривають.
ДОВІДКОВО
Кушугумська селищна територіальна громада (ТГ), у якій мешкає 18112 осіб, – найбільша у Запорізькому районі Запорізької області. Це молоде адміністративно-територіальне формування (об’єднання селищ Балабине, Кушугум та Малокатеринівка відбулося у 2020 році). Тут чітко уявляють можливості децентралізації, користуються ними, рахують кожну копійку, впроваджують інновації.
Громада має міцні зв’язки з Асоціацією міст України. Однією з перших підписала меморандум з програмою з GIZ на участь у проєкті «Міцні регіони – спеціальна підтримка України», активно співпрацює з регіональним представництвом програми «U-LEAD з Європою».
