Волонтерський центр на базі однієї зі шкіл міста запрацював на другий день війни. Вчителі допомагали, чим можуть: спочатку здали кров, потім збирали гроші та скуповували медикаменти для поранених, долучилися і жителі району — зносили ковдри, подушки, постільну білизну. Так працювали, доки до вчителів не звернулися випускники школи, які нині захищають країну, із проханням знайти розвантажувальні пояси. Зважаючи на те, що купити їх було вже неможливо, вирішили шити самотужки.
– Нам привозять тканину і ми знаходимо місця продажу. Знайшли склад, який постійно поповнюється, де тепер й купуємо розхідні матеріали. Вони також дуже вартісні і від їхньої якості залежить, як проявить себе цей виріб у бою. Ми вже передали на фронт і в територіальну оборону 340 поясів, – розповіла вчителька української мови та літератури Вікторія Камінська.
Віднедавна взялися і за пошиття плитконосок — жилетів, в які потім бійці вставляють броньовані пластини. Так, на виготовлення першого пішло близько 5-6 год., але ж шиють їх не професіонали, а просто люди із великим бажанням бути корисним на звичайних домашніх швацьких машинках. Працюють тут як вчителі цієї школи, так й інших навчальних закладів, і взагалі усі охочі допомогти. Досвід чи уміння не мають значення, адже усім принципам роботи тут навчають волонтери. Люди, які хочуть допомогти, або приносять матеріали, або ж гроші.
– У нас був випадок, який розчулив до сліз. Прийшли двоє пенсіонерів, принесли купюри номіналом 500 грн. Це велика сума для них. В решті-решт взяли, перерахували й у сумі вийшло 5 тис. грн. Вони розповіли, що збирали на ремонт. Втім, зазначили, що гроші їм не потрібні, якщо будинок не вціліє, тож вирішили пожертвувати їх на потреби армії, – додала Вікторія Камінська.
Нині волонтерам найбільше потрібні тканина та розхідні матеріали. Всі охочі допомогти можуть звертатися на номером мобільного телефону: 095–235-03 03.
(zp.gov.ua)
