Напередодні дати, коли Микола Колядко мав би відзначити 70-річчя, 16 грудня 2021 року відкрилась виставка його робіт у Запорізькому обласному художньому музеї. Художник назавжди залишився 48-річним.
Портрет Миколи Колядка виконаний його другом,Євоеном Магером
Спогади про непересічного митця залишилися у пам’яті багатьох людей, причетних та не байдужих до мистецтва.
Не надто довге творче життя Миколи Колядка було дуже насиченим. Кожний зал виставки «Духовний простір Миколи Колядка» може претендувати на окрему екскурсію. На першому поверсі – ранні роботи та графічні портрети, замальовки, зроблені наче одним розчерком олівця. Питаю в Олександра Щербини: “Чи справді Микола Колядко не виправляв, не змінював своїх робіт?” – “Так і було, – відповідає товариш художника. – Микола відразу переносив задумане на папір”. Зображення лягало одним вільним рухом…
Його наче викарбувані в уяві, довершені за формою та кольором сюжети – у залах музею з умовними назвами – «Художник і модель», «Філософське», «Козацтво»…
“На виставці «Духовний простір Миколи Колядка» представлено 188 робіт, з них 31 робота – з музейних фондів, декілька надані з приватних колекцій. Про будь-яку з робіт Миколи Колядка можна скласти цілу поему, цікаву історію, – відкриваючи експозицію, сказала директор ЗОХМ Інга Янкович. – У нашої виставки є свої натхненники. Ми дуже раді, що Наталя Колядко надала можливість зробити цю виставку. Наталя Луценко оформила роботи. Упорядник експозиції – провідний співробітник Людмила Іванівна Травень, а допомагали їй всі співробітники, усі наглядачі залів”.
Для не надто численного колективу музею кожна виставка – нелегка праця.
Що ж до поеми про творчість Миколи Колядка – вона створена. Книгу про творчість друга юності представив Сергій Тарадайко. «Філософія лінії. Микола Колядко» була видана цього року у київському видавництві ArtHuss та номінована на премію модерної есеїстики імені Юрія Шевельова.
“Недаремно кажуть, що велике бачиться на відстані. І мені здається, що вже минув той час і з’явилася та відстань, з якої ми можемо подивитись на Миколу Колядка уважніше. Дуже хотілось би, щоб наша виставка стала початком його справжньої оцінки. І саме це дозволить нам затвердити його видатне місце в історії мистецтва – не лише українського”, – сказав Сергій Тарадайко.
“Щаслива доля для митця – зробити щось, що продовжує власне життя автора. Ми бачимо картини, поринаємо у спогади про Миколу Колядка… – сказала на відкритті виставки голова запорізького осередку НСХУ Ірина Гресик. – Це був дуже гарний зовні чоловік, яскрава непересічна людина, чиї мистецькі та філософські ідеї залишаються сучасними і зараз”.
Відвідала подію сестра Миколи Колядка, Зінаїда Миколаївна. З радістю прийняла у дарунок книжку про брата, згадуючи, що хист до мистецтва він виявив змалечку – ще у дитинстві вмів так виліпити коней із пластиліну – що було враження, що вони мчать полем. “Я відчувала, що він майбутній художник, – розповіла Зінаїда Миколаївна. – Я ж і відвела його до художньої школи”. Згодом завдяки старшій сестрі на Миколу звернули увагу у Дніпропетровську та запросили до художнього училища.
“…художника створює не тільки навчання, …спершу потрібно ще народитися художником”, – цитата з книжки «Філософія лінії. Микола Колядко» підтверджена долею. У лютому мине 23 роки, як його нема, а у кожній картині “лінія світиться, ніби сповнена світлом”, яснішають думки та розуміння світу, в якому жив художник, і який він по собі залишив.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора та Сергія ТОМКА
Сергій Тарадайко та Інга Янкович на відкритті виставки