Нікола Артемійович Терещенко (1819–1903) народився у Глухові, де його батько, селянин за походженням, займався комерційною діяльністю.
Починав як торговець хлібом у Криму, звідки привозив сіль та рибу.
Розбагатів на постачанні харчів російській армії під час Кримської війни, ще більше після реформи 1861 року, коли почав скуповувати землі лівобережних поміщиків, приділяючи особливу увагу розвитку цукрової промисловості краю.
Активно займався громадською діяльністю, в 1860–1872 рр. був Глухівським міським головою, прославився благодійністю.
У 1870 році Терещенко і його сини Іван та Олександр заснували «Товарищество свекольносахарных и рафинадных заводов братьев Терещенко», діяльність якого невдовзі поширилась на Чернігівську, Київську, Волинську, Подільську, Харківську, Курську й Тульську губернії.
Поступово центром ділової активності родини Терещенків стає Київ, де вони у 1875 році придбали будинок на Бібікову (тепер Тараса Шевченка) бульварі, 12 (нині – Національний музей Тараса Шевченка).
Сюди було перевезено художню колекцію Терещенка, що поповнювалася ним та його синами, і яка невдовзі стала основою сучасних зібрань художніх творів київських музеїв – Тараса Шевченка, Національного музею та музею Ханенків.
Зібрання Терещенків виставлялися для громадського огляду.
З переїздом до Києва розгорнулася широка меценатська і благодійна діяльність Терещенка та його родини. Вони фінансували будівництво Маріїнського дитячого притулку, нічліжного притулку, Безкоштовної лікарні, Києво-Печерської гімназії, торговельних шкіл.
Більше за всіх приватних осіб Терещенко пожертвував на будівництво Київського політехнічного інституту (150 тис. крб).
Помер Нікола Терещенко на 84 році життя у Києві, похований на батьківщині – у Глухові.
У ЦЕЙ ДЕНЬ НАРОДИЛИСЯ
В УКРАЇНІ…
Андрій Саєнко (1962-2014), Герой Небесної Сотні.
Народився у м. Сміла на Черкащині, жив у Фастові на Київщині.
Працював токарем, слюсарем, електриком, але зрештою став приватним підприємцем.
Андрій був учасником «Помаранчевої революції» 2004 року, а також податкового Майдану 2010 року.
Разом зі старшим братом Юрієм вперше поїхав у столицю на Майдан 1 грудня – одразу після побиття студентів. Згодом Андрій почав ночувати на Майдані, вступив до Самооборони Майдану, входив до Самооборони Фастова.
Андрій Саєнко востаннє вирушив до Києва 18 лютого – і лишився там назавжди.
Він загинув 20 лютого 2014 року від кульового поранення на пішохідному переході біля готелю «Україна».
Без Андрія залишилися матір, брат, дружина і два сини.
Старший син Олексій також брав участь у Євромайдані, входив до складу Самооборони.
***
Дмитро Балацький (1902-1981), хоровий диригент, художній керівник зразкової капели бандуристів.
Народився у Гайсині на Вінниччині, де ще юнаком керував аматорською хоровою капелою.
Професійну освіту здобув у Київському музично-драматичному інституті.
З 1937 року керував Державною капелою бандуристів. Втім, тривало це недовго, бо 1 вересня 1938 року Балацького заарештували – за «активне проведення антирадянської агітації, розповсюдження провокаційних чуток,
Карався в Казахстані. Після повернення з часом влаштувався художнім керівником в одеській філармонії. 1949-го року одержав призначення на посаду керівника хорового колективу обласної філармонії до Полтави.
Більше 20-ти років керував чолов