У Запорізькому обласному краєзнавчому музеї відбулися громадські слухання щодо перейменування та присвоєння музею імені історика, етнографа, першого директора Я. П. Новицького [1847-1925]. На слуханнях були присутні члени колективу, історики, краєзнавці, студенти, громадськість, представники ЗМІ.
Нагадаємо, що у грудні поточного року наш музей відзначить своє 100-річчя. Його підвалини і заклав саме Яків Павлович Новицький, який ще у 1913 році у приміщенні Олександрівської земської управи створив історичний куточок, а з 1921 року до свого відходу у засвіти працював на посаді директора Запорізького краєзнавчого музею.
Як розповів модератор слухань, заступник директора з наукової роботи Георгій Шаповалов, Яків Новицький – досі недооцінена особистість, яка зробила величезний внесок у розвиток української гуманітаристики. Він очолив музей в Олександрівську/Запоріжжі у зрілому віці, але тим самим здолав врешті перешкоди, які заважали йому втілити свою мрію. Про відкриття історичної скарбниці у нашому місті Яків Павлович клопотався завжди, чим би не займався у той чи інший період свого насиченого життя.
Гнаний за українськість
Родовід Якова Новицького сягає глибин козацьких шарів другої половини XVII століття.
Його пращур полковник Ілля Федорович Новицький через дітей породичався з головою козацької держави Іваном Мазепою і гетьманом Війська Запорозького у вигнанні Пилипом Орликом, для яких воля України була не порожнім звуком.
Звідти виростає закоханість Якова Павловича в козаччину й українськість, за яку його спочатку цькувала [У 1877 р. Яків Новицький був звільнений з посади вчителя «за поширення в народі українофільських тенденцій» й більше року не міг ніде викладати], а потім шпиняла царська влада.
Понад 30 років Яків Новицький
- досліджував Хортицю, Великий Луг, руїни майже всіх Запорозьких Січей;
- зробив статистико-економічний та історико-етнографічний опис сіл Олександрівського повіту;
- на Хортиці та в околицях Олександрівська розкопав більше 100 курганів;
- зібрав унікальну колекцію артефактів козацької доби: запорозьких ікон, люльок, картин, інших цінностей;
- зафотографував майже всі церкви Олександрівського повіту, хрести та інші пам’ятки, історичні краєвиди, могили, урочища, Дніпрові скелі, пороги, вікові дуби тощо;
- зібрав багатий ботанічний та зоологічний матеріал,
- вів метеорологічні та фенологічні спостереження.
Підводна археологія теж завдячує Якову Павловичу
За словами Георгія Шаповалова, Яків Новицький зробив внесок і до започаткування підводної археології. Ще у 1905 році, дізнавшися, що у Наливачі коло Біленького знайшли старовинний корабель часів російсько-турецької війни 1736-1739 років, він поїхав на місце знахідки, занотував спогади місцевих мешканців, поінформував усі інстанції і врятував кілька гармат, які були передані до Катеринославського [Дніпропетровського] історичного музею.
У 1939 році, коли була створена Запорізька область, і наш краєзнавчий музей знову набув статусу обласного, старенький Дмитро Яворницький, що очолював тоді дніпропетровський музей, передав дві з тих гармат до Запоріжжя. Під час війни вони вважалися втраченими, і лише у 1950 році були знайдені у підвалі колишньої 33-ї школи навпроти нинішньої філармонії. Ті гармати, до яких, вірогідно, торкалися руки Якова Новицького, й нині є окрасою музейної колекції.
Яків Новицький, – акцентував Георгій Шаповалов, – і в наших сьогоднішніх справах. Бо занотовані Новицьким спогади стали одним із поштовхів до створення запорізької експедиції підводних археологічних досліджень, яка у 1971 році відкрила у тих місцях 17 кораблів, і вже 50 років працює над пошуками у дніпрових глибинах німих свідків історичної минувшини. А нещодавно відомий гідроархеолог, начальник відділу реставрації Національного заповідника «Хортиця» Валерій Нефьодов знайшов під водою лафет, на якому була встановлена, ймовірно, «рідна сестра» знайденої у 1905 році гармати.
Борг і спокута
“На мою думку, присвоєнням імені Якова Новицького краєзнавчому музею ми вшануємо його пам’ять і зробимо великий крок до розуміння його спадщини. До того ж, маємо віддати йому борг… Пилипівське кладовище, на якому був похований Яків Павлович, знищено за радянської влади. Ми завжди будемо перед ним винні за те святотатство”, – завершив свій виступ Георгій Шаповалов.
Проректор Запорізького національного університету з наукової роботи, професор Геннадій Васильчук під час громадських слухань сказав, що виступає «ЗА» присвоєння музею імені Якова Новицького і як історик, і як депутат Запорізької міської ради, і як член редколегії «Музейного вісника», і як простий мешканець міста.
Декан історичного факультету ЗНУ професор Володимир Мільчев зазначив, що університет готує генерацію істориків, які є і меморіалістами. І вони вважають: давно потрібно виправити неподобство, що ім’я Новицького досі не присвоєно краєзнавчому музею. Більше того, на це ж ім’я можуть претендувати і сам університет, і Державний архів Запорізької області, який також створив Яків Павлович. Тож настав час відновити історичну справедливість.
Голова Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького Сергій Білівненко нагадав, що при заснуванні професор Анатолій Бойко недарма взяв для товариства ім’я батька історії запорозького регіону, бо його різноманітні матеріали об’єднують її у динаміці – від епохи бронзи аж до початку XX століття. Увічнення пам’яті не політичного діяча, а людини, що поклала життя на вівтар історичної науки, – наш борг і спокута.
Підтримала колег і заступниця директора Запорізького обласного центру культурної спадщини Оксана Вар’ян.
Від громадськості виступив відомий краєзнавець Юрій Вілінов, який нагадав, що на території ресторану «Олександрівський повіт» процвітає один з дубів, які Яків Павлович посадив власними руками.
Директор музею Юрій Спіцин в заключному слові пообіцяв, що, незважаючи на відсутність у цьому році фінансування, виставка, присвячена Якову Новицькому, обов’язково відбудеться. А перейменування музею в історико-краєзнавчий і присвоєння йому імені Якова Новицького стане поштовхом для подальшого розвитку цієї установи.
Протокол громадських слухань було передано до Запорізької обласної ради. Сподіваємося, що велика кількість істориків у лавах і депутатського корпусу, і облдержадміністрації сприятиме якнайшвидшому розгляду цього питання.
Ганна ЧУПРИНА, фото автора і з соцмереж
