8 та 9 травня. Чому існує дві дати відзначення Дня Перемоги

8 травня Україна відзначатиме День пам’яті та примирення, а 9 травня – 76-у річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Дотепер в українському суспільстві тривають дискусії щодо дати відзначення Дня перемоги.

Якими були передумови цієї проблеми і як трансформувалося сприйняття людей — розбиралося Суспільне.

Передісторія

7 травня 1945 року близько другої години ночі делегація Німеччини у французькому місті Реймс підписала акт про безумовну капітуляцію, яка набула чинності 8 травня після 23 години. Під час підписання були присутні представники західних союзників та СРСР.

Однак на вимогу Йосипа Сталіна капітуляцію “продублювали” 8 травня у радянській зоні окупації у передмісті Берліна о 22 годині 43 хвилини за середньоєвропейським часом (у Москві тоді вже було 9 травня).

Запроваджене у 1945 році святкування 9 травня у СРСР скасували через три роки — у 1948 році, а “класичний” радянський День перемоги відновився лише за часів Леоніда Брежнєва — у 1965 році.

У 2004 році Генасамблея ООН у своїй резолюції до 60-ї річниці закінчення Другої світової запропонувала державам крім святкування своїх днів перемоги чи визволення, щороку починаючи з 2005 року відзначати один або два дні (8 і 9 травня) “як данину пам’яті всіх жертв Другої світової війни”.

Дві дати

Україна, яка до 1991 року була частиною СРСР, отримала “у спадок” відзначення кінця Другої світової війни саме 9 травня. З часом цей день в Україні набув рис політизації і ознаменувався вуличним та інформаційним протистоянням проросійських і патріотичних сил, що провокувало конфлікти і наростання напруги у суспільстві.

Конфліктне сприйняття посилилось під час подій Євромайдану 2013-2014 років, окупації Криму Росією й початком війни на Донбасі. Проросійські сили активно використовували комуністичну символіку (в тому числі “георгіївські стрічки”), якою досі послуговувались під час мітингів на 9 травня.

Наслідком цього став процес декомунізації і намагання дистанціюватися від дати 9 травня, яка слугувала одним із символів радянського минулого України та історичного зв’язку з РФ.

Декомунізація і символіка

Після указу № 169/2015 від 24 березня 2015 року тодішнього президента України Петра Порошенка вперше в історії України офіційні заходи з нагоди завершення Другої світової війни в Європі та перемоги над нацизмом проходили два дні — 8 та 9 травня. Відтоді офіційно 8 травня було встановлено в Україні “Днем пам’яті та примирення”.

В указі зазначається, що нове свято встановлено “з метою гідного вшанування подвигу Українського народу, його визначного внеску у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму…”.

Планувалося, що й надалі в Україні вшанування загиблих розпочинатиметься 8 травня — разом з Європою та світом, і продовжуватиметься за радянською традицією 9 травня.

15 травня 2015 року Порошенко підписав чотири закони, які назвали “декомунізаційним пакетом”. Серед них і закон “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів і заборону пропаганди їхньої символіки”. Документи набули чинності 21 травня 2015-го.

16 грудня 2015 року Окружний адміністративний суд Києва офіційно заборонив діяльність комуністичної партії, а 12 червня 2017 року президент України підписав закон про офіційну заборону використання на території України “георгіївської стрічки”, який набрав чинності з 15 червня.

Офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як і Дня пам’яті та примирення, є квітка червоного маку — загальноприйнятий у світі символ відзначення пам’ятних днів Другої світової війни. В Україні використовується у власній стилізації, розробленій харківським дизайнером Сергієм Мішакіним. Гаслом обох пам’ятних днів є “1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо”.