Пароль: “Слава Україні!”
Наш понеділковий мітинг на підтримку України цього тижня перенесли на п’ятницю, 24 лютого. Зі зрозумілих причин.
На вільнюському майдані Катедральному зібралося значно більше народу, ніж зазвичай. Сотні, ба й тисячі українців і громадян Литви.
Чи не кожен підходив до виставленого неподалік танку Т72Б. “Ой-ой, російські танки у Вільнюсі!”, – жартівливо промовив якийсь хлопець, фотографуючи трофей Збройних Сил України.
У його жарті мені почулося щось майже непристойне: адже у 1939-му Радянський Союз увів війська у Віленський край, приєднавши литовську землю до комуністичної імперії. У 1944-му радянські танки повернулись у Вільнюс після його окупації Німеччиною [під знаком запитання: чи дуже цьому раділи литовці]. А в 1991-му танками намагалися придушити прагнення литовського народу до незалежності. І щоразу – зауважте! – литовці казали не “радянські”, а “російські танки”. У наш час рашисти знову зазіхають на Литву – тільки сил їм не вистачає, поки не здається Україна.
24 лютого до тих, хто зібрався на майдані Катедральному, спочатку звернулася українська снайперка Євгенія Емеральд із позивним Жанна д’Aрк. Вона зараз в Україні, ми побачили її на великому екрані, встановленому біля монумента князю Гедеміну. Виступів того дня було багато, та цей здався особливо зворушливим. Бо Євгенія сказала, що носить під серцем дитину – дівчинку. А є прикмета: коли народжується дівчинка – це до перемоги і до миру.
Як хочеться вірити!
Найповажнішими промовцями на мітингу були прем’єр-міністр Інгріда Шимоніте та речник Сейму Вікторія Чміліте-Нільсен. Вони виступали литовською мовою без перекладу. Хоча на початку пані Інгріда звернулася до учасників мітингу українською: “Дорогі друзі!” Її слова до нашого народу взагалі перекладу не потребували: «дякуємо» литовською звучить майже так само, як українською. Вже потім я прочитала, що прем’єр-міністр наголосила, як війна в Україні об’єднала литовців: “Ми побачили громадянську, мужню й солідарну Литву”.
Не потребував перекладу й а-капельний спів соліста Вільнюської опери Рафаїласа Карпіса, де раз у раз повторювалося слово «Лєтува». А тим більше – переклик… послів. Я нарахувала на сцені більше 20 повноважних і надзвичайних представників різних держав: від США й Великобританії – до Сакартвело та Японії. Всі вони по черзі виходили до мікрофону і говорили лише два слова: “Слава Україні!” Деякі – українською, інші – своєю рідною. “Героям слава!” – відповідали учасники мітингу.
Почесні гості очолили ходу проспектом Гедеміна з 50-метровими литовським й українським прапорами. Перед її початком жовто-блакитне полотнище символічно з’єднали з червоно-зелено-жовтим.
А увечері того ж дня на майдані Катедральному відбувся концерт, присвячений акції Radarom. Литовці збирають кошти, аби придбати радари для захисту інфраструктури України й об’єктів ЗСУ. За останніми даними, зібрано понад 14 мільйонів євро – на 14 ізраїльських радарів. Але щоб убезпечити одне тільки Запоріжжя, треба сім радарів, для Києва – 18. Дорогі ото штуки…
Думаю, в Інтернеті вже опубліковано безліч фотографій і відео мітингу на Катедральному майдані Вільнюсу і ходи його центральним проспектом. Але усе ж вміщую мої особисті знімки. Знаю, що 24 лютого біля парламенту Литви теж був мітинг, виступали [зі студії] Президент Литви Гітанас Наусєда і перша леді Діана Наусєденє, а також Президент України Володимир Зеленський і перша леді Олена Зеленська [онлайн]. Але я особисто цього не бачила…
Віталіна МОСКОВЦЕВА-ДОРОШЕНКО
[Вільнюс – Запоріжжя]
