Свою чергову, сьогоднішню роботу Космо Макс, а йдеться саме про нього, підписав як завжди – дуже лаконічно:
«Весна та ППО. Полотно, олія».
Весна у Макса – а він, нагадаю, з сім’ї переселенців з Бердянська, до війни дуже захоплювався Космосом, і в соцмережах навіть особливу – космічну, сторінку вів, вийшла такою, вийшла такою, яка тільки може наснитися березневим ранком: синьою-синьою, з жовтими величезними квітами та дівчиною-українкою з довгою – до пояса, косою. Ця дівчина і є Весна.
Наша українська весна. Довгоочікувана, вистраждана безсонними ночами, виплакана сльозами, пролитими під ракетними обстрілами, якими вже понад рік мучать Україну фашисти з проклятого «руського міру». Мерзотники з країни негідників (я, до речі, так книгу, над якою працюю, збираюся називати: «Країна негідників»).
У весняний ранок Космо Макса одна така ракета спробувала проникнути, щоб горем розсипатися багатостраждальною українською землею. Горем та смертю. І обмити сльозами синьову.
І тут спрацювало українське ППО – як божий захист: ракета вибухнула десь за щільними хмарами, що розсунулися нижніми краями своїми, щоб впустити на небеса сонце, що сходить. Це висхідне сонце Перемоги.
Так я прочитав нову роботу Макса.
Що й казати, наші діти рано подорослішали. Війна їх зробила майже дорослими. І вони надійно зберігатимуть у пам’яті все, що пережили – ми та вони. Адже далеко не всім діти діляться з нами. І навіть якщо ми потім, після нашої Перемоги, упустимо з уваги якесь злодіяння російських фашистів, вони всі їм пригадають. За все пред’являть рахунок. І за сльози, і за безсонні ночі, і за смерті, і за руйнування – за все. І на цьому уявному рахунку буде справедлива приписка: до довічної оплати.
Мене, до речі, здивував коментар до роботи Макса. Ось цей:
«Гарно… Але хотілося б, щоб хлопчик твого віку не війну малював, а щось гарне, позитивне, щире… А не те, що руйнує життя…»
І юний Пікассо – саме так і цілком справедливо, Космо Макса назвали журналісти, включаючи і мене), лаконічно відповів:
«Коли закінчиться війна, я знову малюватиму космос».
Володимир ШАК
