Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 26 квітня 2021року № 295, 25 запорізьких об’єктів занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятки архітектури місцевого значення. Про це повідомляє на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук відділ охорони культурної спадщини Запорізької міської ради.
Нижче інформація про деякі з них.
Будинок третьої іудейської молитовної громади (Синагога кравців)
Будинок розташований у центральній частині старого міста, в межах кварталу, окресленого вулицями Катеринославська, Троїцька, Тургенєва та проспекту Соборний по лінії забудови по вул. Тургенєва, 22, орієнтований головним фасадом до скверу.
Будинок синагоги третьої молитовної громади зведено після того, як у 1888 році Катеринославським губернським правлінням було розглянуто проект будинку третьої іудейської молитовної громади, який визнано відповідним до діючих норм та дозволено до реалізації.
Перед революцією побутувала назва «Портняжа синагога» (синагога кравців). Серед старожилів міста поширена думка, що будівництво велося виключно коштом громади і було закінчено у 1906 році.
Планувальна структура будівлі передбачала розміщення молитовної зали, зали для проведення засідань та весіль, бібліотеки та школи для хлопців і дівчат. Чоловіча та жіноча частини були розділені, з цією метою зал було розроблено двосвітнім з балконом для жінок. В списку прихожан на 7 липня 1911 року нараховувалось 142 особи єврейської національності. 10 серпня 1929 року було підписано розпорядження про ліквідацію синагоги з подальшим використанням будинку для потреб клубу або житла.
У післявоєнні часи функціональне використання будівлі неодноразово змінювалося. Тут було розташовано фінвідділ, облкомунгосп. Наприкінці 1980-х рр. будинок було пристосовано до потреб дитячої стоматологічної поліклініки. На початку 1990-х рр. у зв’язку із проханням єврейської громади, в будинку було розташовано єврейський культурний центр. З грудня 1996 року будинок перебуває у власності Запорізької іудейської громади «Яхад».
У загальному стильовому рішенні пам’ятка становить приклад архітектурної споруди пізнього історизму у характерному для будівництва тодішніх синагог мавритансько-готичному варіанті.
Прибутковий будинок спадкового громадянина, купця 1-ї гільдії Я.І. Лещинського
Об’єкт розташований у центральній частині старого міста – проспект Соборний, 52/ вул. Троїцька, 25
Будівлю споруджено у 1901 р. для Я.І. Лещинського.
Лещинський Яків Ісаакович – спадковий громадянин м. Олександрівська, купець 1 гільдії, власник заводу сільгоспзнарядь. З 1909 р. по 1915 р. обіймав посаду старости 2-го молитовного будинку (з 11.05.1909 р. – Центральна синагога).
Це був перший у місті 3-поверховий прибутковий будинок. Знищений пожежею під час єврейських погромів 1905 р.
У 1908-1909 рр. був повністю відбудований за первісним проектом. Домовласник здавав другий та третій поверхи будівлі внайми приватним мешканцям, перший поверх – громадським організаціям, під магазини. На поч. ХХ ст. на першому поверсі будинку Лещинського розташовувалась перукарня Цфасмана, сінематограф Пулавського. У 1914 р. у будинку розташовувалось Товариство взаємного кредиту.
У період визвольних змагань тут розміщувались 1-а Олександрівська рада робітничих та селянських депутатів (1917–1918 рр.), Олександрівський комітет РСДРП(б) (1917–1918 рр.), Олександрівський комітет партії есерів (1917–1918 рр.), редакції газет «Єдність» та «Александровская мисль» (1917 р.), Олександрівський робочий університет (1918 р.), Палац праці (1920 – 1921 рр.).
Будинок значно постраждав і перебував у зруйнованому стані після окупації 1941 – 1943 рр. Був відбудований, але внутрішнє планування цілком змінено. Сучасне використання будівлі відповідає початковому призначенню: другий та третій поверхи займають 16 житлових квартир, на першому поверсі розташовані приватні торгівельні підприємства – крамниці та кафе.
Об’єкт є показовим прикладом архітектури доби пізнього історизму (еклектики) з домінуванням ренесансних та готичних елементів.
Житловий будинок по вул. Незалежної України, 31
Будинок є унікальною та найвідомішою пам’яткою архітектури Соцміста (Шостого селища).
Колоподібний будинок, так званий «Круглий дім», побудований в архітектурних напрямках – монументальний класицизм та радянський конструктивізм, які характерні для радянської архітектури першої половини XX століття та має форму півкола або літери «С». Кладка фасаду зроблена в античному стилі. Діаметр будинку 150 м, до нього прилеглий просторий двір, який також круглої форми та під час забудови кварталу мав фонтан.
Об’єкт побудований як структурна одиниця Соцміста – будинок-комуна або квартал-комуна, з розвиненою системою суспільного обслуговування, де окремі функціональні елементи з’єднані в одне ціле. Будівля є частиною кварталу № 3 Соцміста, була побудована впродовж 1933-1937 років по проекту авторського колективу під керівництвом архітектора Георгія Лаврова.
Насьогодні будинок є житловим, в якому 14 наскрізних під’їздів та 468 квартир.
Садиба Т.Г. Рош
Садибу зведено на одній з центральних вулиць старого Олександрівська по вул. Олександрівська, 48 на ділянці, яка на поч. XX ст належала Гордію Іверову.
26 червня 1912 р. Т.Г. Рош звернувся до міської управи, з клопотанням про будівництво мурованого двоповерхового критого будинку. Автором проекту був відомий харківський архітектор Віктор Абрамович ЕСТРОВИЧ. Будівництво було завершено наступного 1913 року. Разом із будинком зведено арковий каретний проїзд та двоповерховий флігель на подвір’ї. Об’єм будівлі було висунуто на червону лінію: передбачалося, що незабаром поруч збудують ще кілька подібних садиб.
В перспективі вулиця Олександрівська (колишня Дзержинського) мала стати вулицею модернових вілл, однією з найпривабливіших у місті. Перша світова війна та революційні події встали на перешкоді реалізації цих планів.
Будинок двоповерховий, в композиції фасаду автор проекту врахував момент перспективного скорочення при русі вздовж вулиці, збагативши об’ємно-просторову структуру сильним акцентом – наріжним еркером на другому поверсі. Лаконічні форми вистрою головного фасаду з чітко визначеною віссю кріповки головного входу в такий спосіб пом’якшені, отримавши елементи асиметрії в строгій центрально-осьовій композиції.
Фасад збагачує обличкування силікатною цеглою, кладка якої виділяє віконні сандрики, фриз, лізени. Аналогічно, у силікатній цеглі орнаментовано дворовий фасад та підкреслено капітелі пілястр, фриз, підвіконні вставки.
В радянській час в архітектуру будинку були внесені незначні зміни (реконструйовано другий поверх флігеля, каретний проїзд, втрачено елементи вінцевого аттика тощо). Тривалий час у будинку містився відділ соціального забезпечення. Зараз тут знаходиться Оперативне управління Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної адміністрації.
Об’єкт є одним з яскравих зразків будинку типу вілли у стилі модерн. Будинок належить до визначних пам’яток цього стилю на півдні України.
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 26 квітня 2021року № 295, об’єкт занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятку архітектури місцевого значення.
